Ще коли вона була маленькою дівчинкою, батько Саватарі Фуу навчив її любити фотографію. Вони фотографували скрізь, де б не опинялись. Але після того, як він пішов з життя, споглядання цих фотографій лише нагадувало про її втрату, тож вона зачинила їх, аби про них забули. Через роки фотографії нагадують Фуу всі щасливі спогади про батька, які вона віднесе з собою назавжди.
